Герасимович Борис Петрович (19.III.1889 — 30.XI.1937)
Доктор фізико-математичних наук, професор Борис Петрович Герасимович народився 19 березня 1889 р. у Кременчуці. Здобувши (1914) вищу освіту в Харківському університеті, був на стажуванні (1916) у Пулковській обсерваторії. Протягом 1917—1922 рр. — приват-доцент Харківського університету, а в 1922—1931 роках — професор астрономії, старший астроном обсерваторії цього університету. Мав упродовж 1926—1929 рр. наукове відрядження в Гарвардську обсерваторію (США), де працював з видатними американськими астрономами О. Струве, Д. Мензелом і П. Меррілом. З 1931 р. — завідувач астрофізичним відділом Пулковської обсерваторії, а протягом 1933—1937 років — її директор.
Галузь наукових інтересів Б.П. Герасимовича — астрофізика. Один з перших і видатних астрофізиків-теоретиків, а також фахівців в зоряній астрономії. Вивчав (1922—1931) природу планетарних туманностей, застосував оригінальний метод оцінки міжзоряного поглинання з допомогою цефеїд, розробив теорію іонізації в зоряних атмосферах і в міжзоряному газі. Уперше розглянув важливі питання астрофізики космічних променів. Значну увагу приділяв вивченню Сонця (за наукову роботу (1928), що стосується джерел сонячної енергії, відзначений премією імені А. Крессі-Моріссона Нью-Йоркської академії наук).
Автор монографії «Фізика Сонця» (українською мовою видана в 1933 р., а російською — у 1935 р.).
На честь науковця названо астероїд 2126 Gerasimovich і кратер на зворотному боці Місяці.
Борис Петрович Герасимович помер (розстріляний під час сталінських репресій) 30 листопада 1937 р. у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург, Росія).
Докладніше про Бориса Герасимовича
