Герасимович Борис Петрович

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Герасимович Борис Петрович (19.III.1889 — 30.XI.1937)

Herasymovych

Доктор фізико-математичних наук, професор Борис Петрович Герасимович народився 19 березня 1889 р. у Кременчуці. Здобувши (1914) вищу освіту в Харківському університеті, був на стажуванні (1916) у Пулковській обсерваторії. Протягом 1917—1922 рр. — приват-доцент Харківського університету, а в 1922—1931 роках — професор астрономії, старший астроном обсерваторії цього університету. Мав упродовж 1926—1929 рр. наукове відрядження в Гарвардську обсерваторію (США), де працював з видатними американськими астрономами О. Струве, Д. Мензелом і П. Меррілом. З 1931 р. — завідувач астрофізичним відділом Пулковської обсерваторії, а протягом 1933—1937 років — її директор.

Галузь наукових інтересів Б.П. Герасимовича — астрофізика. Один з перших і видатних астрофізиків-теоретиків, а також фахівців в зоряній астрономії. Вивчав (1922—1931) природу планетарних туманностей, застосував оригінальний метод оцінки міжзоряного поглинання з допомогою цефеїд, розробив теорію іонізації в зоряних атмосферах і в міжзоряному газі. Уперше розглянув важливі питання астрофізики космічних променів. Значну увагу приділяв вивченню Сонця (за наукову роботу (1928), що стосується джерел сонячної енергії, відзначений премією імені А. Крессі-Моріссона Нью-Йоркської академії наук).

Автор монографії «Фізика Сонця» (українською мовою видана в 1933 р., а російською — у 1935 р.).

На честь науковця названо астероїд 2126 Gerasimovich і кратер на зворотному боці Місяці.

Борис Петрович Герасимович помер (розстріляний під час сталінських репресій) 30 листопада 1937 р. у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург, Росія).

Докладніше про Бориса Герасимовича