Оорт Гендрик Ян

Останні новини

Астрофізики запропонували новий метод полювання на перші зорі

11 травня 2024

Недавнє дослідження під керівництвом наукової групи професора Джейн Лісін Дай (Jane Lixin Dai) з фізичного факультету Гонконгського університету встановило новий метод виявлення зір першого покоління, відомих як зорі населення ІІІ (Population III stars, Pop III). Їх астрономи досі не спостерігали.

Докладніше:

«Близнюк-Південь» розкрив походження несподіваних відмінностей в гігантських подвійних зорях

30 квітня 2024

Астрономи підтверджують, що відмінності в хімічному складі подвійних зір можна простежити до ранніх стадій їх формування.

За допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») група астрономів вперше підтвердила, що відмінності в складі подвійних зір можуть виникати через хімічні зміни в хмарі речовини, з якої вони утворилися. Результати допомагають пояснити, чому зорі, сформовані з однієї молекулярної хмари, можуть мати різний хімічний склад і містити різні планетні системи, що є проблемою для сучасних моделей формування зір і планет.

Докладніше:

Оорт Гендрик Ян (28.IV.1900 — 5.XI.1992)

Oort

Нідерландський астроном Ян Гендрик Оорт народився 28 квітня 1900 р. у м. Франекер. Освіту здобув у Гронінґенському університеті (навчався разом з Якобусом Каптейном) і протягом 1921—1922 рр. працював в almamater. У 1922—1924 рр. — співробітник Єльської обсерваторії. Протягом 1924—1970 рр. працював у Лейденській обсерваторії (з 1945 р. — її директор). У 1926—1970 рр. також викладав у Лейденському університеті (з 1945 р. — професор).

Галузь наукових інтересів Яна Оорта — наша галактика (її будова і динаміка), космогонія. Обґрунтував і підтвердив (1927) гіпотезу Бертіла Ліндблада про обертання Галактики навколо її центру. З’ясував, що Галактика обертається не як тверде тіло (її внутрішні частини обертаються швидше). Ці дослідження стали початком вивчення динаміки нашої галактики. Досліджував вплив дифузної речовини на кінематику й динаміку Галактики. Показав (1938), що газ і пил в Галактиці зосереджені в її диску переважно в шарі завтовшки 400 парсеків, і встановив, що кількість зір зростає в напрямку до галактичного центра й що Сонце міститься в ділянці зі зниженою зоряною щільністю. Досліджував великомасштабну структуру Галактики методами радіоастрономії.

Висловив гіпотезу про існуванні на периферії Сонячної системи сферичної кометної хмари (її називають Хмарою Оорта) — джерела ядер комет, що проникають у внутрішню частину Сонячної системи. Запропонував (разом з Лайменом Спітцером) механізм утворення протозір у міжзоряних хмарах. Розробив теорію (разом з Гендріком Гулстом) утворення міжзоряних пилових частинок через акрецію міжзоряного газу. З’ясував, що випромінювання Крабоподібної туманності поляризоване і має синхротронну природу.

У 1958—1961 рр.— президент Міжнародного астрономічного союзу. На честь науковця названо (окрім Хмари Оорта), астероїд 1691 Оорт, стала галактичної структури Оорта.

Ян Гендрик Оорт помер 5 листопада 1992 р. у Лейдені.