Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
22 квітня 2025
Космічне агентство опублікувало зображення в понеділок, через день післязближення. Це вважалося генеральною репетицією більш тісних зближень з астероїдами ближче до Юпітера.
Цей астероїд виявився більшим, ніж очікували вчені, приблизно 5 миль (8 кілометрів) у довжину та 2 милі (3,5 кілометри) у ширину в найширшій точці — схожий на неправильну кегель. Космічне тіло таке довге, що космічний корабель навіть не зміг повністю зафіксувати його на початкових завантажених зображеннях.
Сонячний зонд Паркера встановив новий рекорд наближення до Сонця
Оперативні групи керування польотом підтвердили: спроба NASA «доторкнутися» до Сонця була вдалою — космічний апарат вижив після рекордного наближення до сонячної поверхні 24 грудня 2024 року.
Побивши свій попередній рекорд, пролетівши на відстані лише 6,1 мільйона км над поверхнею Сонця, сонячний зонд NASA Parker («Паркер») промчав крізь сонячну атмосферу зі швидкістю 690 000 кілометрів на годину — швидше, ніж будь-який об’єкт, створений людиною. Сигнал радіомаяка, отриманий пізно ввечері 26 грудня, підтвердив, що космічний апарат безпечно пройшов таке «зіткнення» і працює нормально.
Поблизу надмасивної чорної діри нашої галактики вперше в історії виявлено подвійну зорю
Міжнародна група дослідників виявила подвійну зорю, що обертається близько до Стрільця A*, надмасивної чорної діри в центрі нашої галактики. Це перший випадок, коли пару зір знайдено в околицях надмасивної чорної діри. Відкриття, зроблене завдяки спостережним даним, що зібрані за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), дасть змогу астрономам зрозуміти, як зорі виживають в середовищах з екстремальною гравітацією, і може прокласти шлях для виявлення планет поблизу Стрільця A*.
Високошвидкісні хмари складають менше маси Молочного Шляху, ніж досі вважали науковці
Іноді в астрономії на просте запитання є складна відповідь. Одне із таких питань: яка маса нашої галактики?
На Землі ми зазвичай визначаємо масу об’єкта, поклавши його на ваги або терези. Вага об’єкта в полі тяжіння Землі дає змогу визначити масу. Але ми не можемо зважити Молочний Шлях. Ще одна складність у визначенні маси нашої галактики полягає в тому, що існує два типи маси. Існує маса темної матерії, яка становить більшу частину маси Галактики, і є вся звичайна матерія, така як зорі, планети та ми, що відома як баріонна матерія.
Геліофізики вимагають нових місій для вивчення Сонця — і нової назви галузі
Десятирічний огляд сонячної та космічної фізики стверджує, що фінансування NASA для цієї галузі має подвоїтися.
Завдяки новаторським новим інструментам на Землі та в космосі, що активізують дослідження, американські науковці, які вивчають Сонце та його вплив на Сонячну систему, прагнуть більшого.
Згідно зі звітом, який оприлюднила 5 грудня Національна академія наук, інженерії та медицини, геліофізики пропонують, щоб фінансування NASA приблизно подвоїлося з 879 мільйонів доларів на рік до 1,65 мільярда доларів протягом наступного десятиліття. На ці гроші NASA могло б спорядити дві великі місії: космічний зонд на орбіті довкола полюсів Сонця та сузір’я з понад двох десятків супутників навколо Землі, щоб скласти мапу впливу Сонця на магнітні поля планети. В документі міститься заклик до Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF) оновити глобальну мережу наземних телескопів для постійного спостереження за сейсмічними хвилями на Сонці. Звіт, «огляд десятиріччя» («decadal survey»), в якому дослідники формулюють наукові цілі, оцінюють стан своєї галузі та складають список пріоритетів для фінансових установ, також закликає до більшої згуртованості та координації між дослідниками й інституціями — і передбачає, що галузі може навіть потрібна нова назва.
Кулясті скупчення з часом еволюціонують цікавими способами
Кулясті зоряні скупчення — це одні з найдавніших об’єктів у Всесвіті. Ранній Всесвіт був наповнений карликовими галактиками, і цілком можливо, що кулясті скупчення є залишками цих стародавніх реліктів. Аналіз зір у скупченнях показує, що їхній вік становить 12—13 мільярдів років. У нещодавно опублікованій статті показано: кулясті скупчення є домівкою для двох різних типів зір — первісних з нормальним хімічним складом і тих, що мають незвичайно велику кількість важких елементів.
