Кулясті скупчення з часом еволюціонують цікавими способами
30 листопада 2024
Кулясті зоряні скупчення — це одні з найдавніших об’єктів у Всесвіті. Ранній Всесвіт був наповнений карликовими галактиками, і цілком можливо, що кулясті скупчення є залишками цих стародавніх реліктів. Аналіз зір у скупченнях показує, що їхній вік становить 12—13 мільярдів років. У нещодавно опублікованій статті показано: кулясті скупчення є домівкою для двох різних типів зір — первісних з нормальним хімічним складом і тих, що мають незвичайно велику кількість важких елементів.
Штучний інтелект і астрономія: нейронні мережі моделюють спостереження Сонця
26 листопада 2024
Дослідження астрономів і комп’ютерників з Інституту астрономії (Institute for Astronomy, IfA) Гавайського університету можуть кардинально змінити наше розуміння Сонця. Дослідження, яке є частиною проєкту «SPIn4D», поєднує передову сонячну астрономію з передовою інформатикою для аналізу даних найбільшого в світі наземного сонячного телескопа на вершині Галеакала (острів Мауї).
Астрономи засвідчили — зоря поглинає планету. Такою може бути і доля Землі
Телескоп Gemini South дав змогу зафіксувати перші прямі докази того, що зоря, яка колись давно була схожа на Сонце, поглинула екзопланету.
Астрономи за допомогою телескопа Gemini South («Близнюк-Південь») у Чилі, яким керує NOIRLab NSF, спостерігали перші докази того, як сонцеподібна зоря, що доживає віку, поглинає екзопланету. Прояв цієї події можна було побачити як довгий та низькоенергетичний спалах зорі — яскравий сигнал від планети, що ковзає поверхнею зірки. Цей процес, якого ніколи раніше не бачили, може вказувати на остаточну долю Землі, коли Сонце підійде до кінця свого життя приблизно через п’ять мільярдів років.
Астрономи знайшли далекі газові хмари із залишками перших зір
За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дослідники вперше знайшли «відбитки пальців», залишені після вибуху перших зір у Всесвіті. Вони виявили три віддалені газові хмари, хімічний склад яких відповідає тому, що, згідно з передбаченням астрономів, має залишатися від вибухів перших зір. Ці знахідки наближають нас до розуміння природи перших зірок, які утворилися після Великого Вибуху.
Таємницю розгадано — науковці дізналися, як виникають квазари
Звідки беруться квазари — найяскравіші, найпотужніші об’єкти у Всесвіті? Британські дослідники виявили, що вони запалюються внаслідок зіткнення галактик.
Квазари, або «квазізоряні астрономічні об’єкти» (“quasi-stellar astronomical objects”), астрономи вперше виявили в 1962 році. Відтоді астрофізиків цікавило питання, що може забезпечити живлення цих об’єктів. Адже їм якимось чином вдається зібрати яскравість трильйона Сонць в об’єм розміром з Сонячну систему.
Космічні обсерваторії з вивчення Сонця показали: кометоподібний хвіст астероїда не складається з пилу
Дивний астероїд став ще дивнішим.
Досі ми знали, що астероїд 3200 Phaethon (Фаетон) поводить себе як комета. Він світлішає та утворює хвіст, коли перебуває поблизу Сонця, і є джерелом щорічного метеорного потоку Гемініди. Хоча за більшість метеорних потоків відповідальні комети. Науковці вбачали кометну поведінку Фаетона в тому, що пил вилітає з астероїда, коли його обпалює Сонце. Однак нове дослідження з використанням спостережних даних від двох сонячних обсерваторій NASA показує, що хвіст Фаетона зовсім не пиловий, а насправді складається з газу натрію.
Застосування машинного навчання, тобто штучного інтелекту, дало змогу створити нове зображення надмасивної чорної діри в галактиці M87 за даними, зібраними Телескопом горизонту подій (Event Horizon Telescope).
Група дослідників, до якої входив астроном з NOIRLab NSF, розробила нову методику машинного навчання для підвищення точності та чіткості радіоінтерферометричних зображень. Щоб продемонструвати потужність свого нового підходу, який називається PRIMO, група створила за даними спостережень Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope) нову високоточну версію зображення надмасивної чорної діри в центрі величезної галактики Мессьє 87. Ця зоряна система міститься на відстані 55 мільйонів світлових років від Землі.
