Науковці знайшли наймолодшу екзопланету-гіганта типа Юпітера, для якої вони виміряли масу та розмір.
Група астрономів, яку очолює Ольга Захожай з Інституту астрономії Макса Планка (Гейдельберґ, Німеччина) та Головної астрономічної обсерваторії НАН України (Київ, Україна), виявила екзопланету-гіганта навколо сонцеподібної зорі HD 114082. Маючи вік лише 15 мільйонів років, цей над-Юпітер є наймолодшою екзопланетою такого роду, яку вдалося виявити астрономам, а також встановити її радіус і масу. Результати науковців оприлюднив журнал Astronomy & Astrophysics.
Відстеження походження рідкісних космічних вибухів
22 листопада 2022
Астрономи створили найповніший натепер каталог місць коротких спалахів гамма-випромінювання.
Короткі спалахи гамма-випромінювання (gamma-ray bursts, GRBs) — це одні з найпотужніших і найяскравіших космічних вибухів. Незважаючи на це, лише кілька таких спалахів щороку виявляють науковці за допомогою космічних апаратів, що обертаються навколо Землі.
Тепер у двох статтях в The Astrophysical Journal астрономи опублікували результати найбільшого досі дослідження середовищ і умов, які спричиняють ці потужні вибухи. Отримані результати забезпечують нову основу для тлумачення походження такого явища.
Одна зоря може відповісти на багато таємниць чорних дір
Надмасивна чорна діра (НЧД), імовірно, міститься в центрі Молочного Шляху та в центрах інших подібних галактик. Хоча її ніколи не бачили, однак виявили, спостерігаючи за скупченням зір поблизу центра Галактики, яке називають S-зорі.
Рухи S-зір вказували на присутність масивного об’єкта в центрі Молочного Шляху, і наукова спільнота переважно погодилася, що це є НЧД. Її називають Стрілець А*. Але деякі вчені ставлять питання, чи справді це чорна діра. І одна з S-зір могла б допомогти знайти відповідь як на це питання, так і на ще кілька інших про чорні діри.
Астрофізики виявили в місцях формування планет великі резервуари молекул-попередників, потрібних для зародження життя
Аналіз унікальних спектральних «відбитків пальців» речовини довкола молодих зір дав змогу виявити «значні резервуари» складних органічних молекул, що потрібні для появи життя.
Доктор Джон Айлі (John Ilee), науковий співробітник Університету Лідса, який керував дослідженням, каже, що отримані результати свідчать — основні хімічні умови, які сприяли появі життя на Землі, можуть бути значною мірою поширені в Галактиці.
Газ в Молочному Шляху не такий однорідний, як досі вважали астрономи
Щоб краще зрозуміти історію та еволюцію Молочного Шляху, астрономи вивчають суміш газів і металів, які є важливою складовою нашої галактики.
У цій суміші виділяють три основні елементи: початковий газ, що надходить ззовні Галактики, газ всередині нашої галактики, тобто міжзоряний, збагачений хімічними елементами, а також пил, який утворюється при конденсації металів, наявних у цьому газі.
Досі теоретичні моделі розробляли на основі припущення, що ці три елементи однорідно змішуються скрізь в Молочному Шляху і за хімічним складом та кількістю елементів ця суміш схожа на ту, що є в атмосфері Сонця, яку називають його металічністю. Тепер група астрономів з Женевського університету (University of Geneva, UNIGE) з’ясувала: ці гази змішуються не так сильно, як вважали раніше. Це відкриття сильно вплине на сучасне розуміння еволюції галактик. Зокрема доведеться змінити теоретичні моделі еволюції Молочного Шляху. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Nature.
Моделювання показало, що ультрадифузні галактики мають незвичне походження.
Міжнародна група астрономів пролила світло на загадкове явище у Всесвіті: невловимі для спостережень ультрадифузні галактики (ultradiffuse galaxies, UDG). Це карликові галактики, зорі яких розкидані на великій ділянці неба. Внаслідок цього яскравість галактик надзвичайно низька й тому виявляти їх дуже важко. Результати науковців оприлюднив журнал Nature Astronomy.
Коричневих карликів у Молочному Шляху, ймовірно, набагато більше, ніж досі вважали астрономи
Коричневі карлики — дивні космічні об’єкти. На умовній шкалі типів небесних тіл вони містяться між планетами та зорями.
Зоря, за визначенням, — це об’єкт, достатньо масивний, щоб в його ядрі відбувалося злиття атомів водню й утворення гелію. Натомість планета — занадто маломасивне небесне тіло, щоб в ньому відбувалися реакції ядерного синтезу. На перше око це проста відмінність, аж поки ви докладніше не дізнаєтесь про синтез елементів. Все, що має масу нижче 13 мас Юпітера, занадто мале для синтезу, і тому є планетою. Якщо ваша маса близько 80 Юпітерів, то ви можете синтезувати гелій і, отже, стати зорею. Але якщо ваша маса становить від 13 до 80 мас Юпітера, то ситуація стає цікавою. Ви не маєте змоги утворювати водень, щоб світити яскраво, але можете перетворювати літій в інші елементи. Цей процес астрономи називають спалювання літію. Він не дає багато енергії, але в будь-якому разі це ядерний синтез.
