Останні новини
Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.
Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.
Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.
«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».
Інші новини
- Найбільша комета хмари Оорта, розкриває свої таємниці за допомогою потужного радіотелескопа ALMA
- Вчені вперше безпосередньо виявили атмосферне розпилення на Марсі
- В Сонячній системі поповнення. Виявлено нового кандидата в карликові планети.
- Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
Останнє фінансоване NASA дослідження показало, як вуглеводневі озера і моря на Титані можуть іноді спалахувати з драматичними вкрапленнями бульбашок. Для вивчення причин і особливостей такого незвичайного явища дослідники в Лабораторії реактивного руху (JPL) в Пасадені, штат Каліфорнія, імітували холодні умови на поверхні Титана.Це дозволило з’ясувати, що значна кількість азоту може бути розчинена в дуже холодному рідкому метані, який випадає рясним дощем і накопичується в річках, озерах і морях. Встановлено, що невеликі зміни температури, тиску повітря або структури атмосфери можуть спричинити швидке виділення азоту з розчину з гучним шипінням, як це буває при відкритті пляшки газованої води.
Нові спостереження свідчать про те, що 10 мільярдів років тому, тобто в епоху формування більшості галактик, в масивних галактиках з активним зореутворенням переважала «звичайна» баріонна речовина. Нині вплив загадкової темної матерії на галактики набагато більший. Несподіваний висновок про те, що в ранньому Всесвіті темної матерії було істотно менше, ніж тепер, зроблений на підставі опрацювання спостережних даних, отриманих на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії. Результати дослідження представлено в чотирьох статтях, одна з яких сьогодні опублікована в журналі Nature.
Семінар планетознавців «Planetary Science Vision 2050 Workshop» відбувся 27 лютого — 1 березня поточного року в штаб-квартирі NASA. Під час презентацій, виступів і панельних дискусій його учасники поділилися з міжнародним співтовариством своїми планами на майбутні перспективи освоєння космосу. Серед найамбітніших з них була пропозиція вивчити Титан, використовуючи повітряний дослідник і посадковий модуль.
У 18 і 19 століттях астрономи зробили деякі глибокі відкриття про астероїди і комети в межах Сонячної системи — від класифікації справжньої природи їх орбіт до виявлення величезної кількості невеликих об’єктів в головному поясі астероїдів. Такі відкриття на теперішній день складають більшу частину нашого багажу знань про ці загадкові небесні тіла.
Пошук втрачених космічних апаратів і космічного сміття на орбіті Землі з часом може стати великою технологічною проблемою. Виявлення таких об’єктів на орбіті навколо Місяця — ще складніше завдання. Оптичні телескопи не можуть бути достатньо ефективними для ідентифікації невеликих об’єктів, прихованих в яскравому світлі супутника. 
