Новини

24 січня 2018

До того, як NASA відправило свій космічний апарат «Юнона» (Juno) в глибокий космос для вивчення Юпітера, астрономи були «абсолютно неправильно інформовані» щодо правдивості знань про природу найбільшої планети Сонячної системи» — так дещо парадоксально розпочав свою доповідь на 231-му пленарному засіданні Американського астрономічного товариства 9 січня поточного року керівник місії Скотт Болтон (Scott Bolton).

Докладніше:

19 січня 2018

Наш всесвіт може міститися всередині чорної діри, яка сама є частиною ще більшого всесвіту. Водночас, всі чорні діри, досі знайдені в нашому всесвіті — від мікроскопічних до надмасивних — можуть стати дверцятами в альтернативні й неочікувані світи.

Згідно з новою теорією, чорна діра є фактично тунелем (типу червоточини або кротової нори) між всесвітами. Те, що поглинає чорна діра протягом свого існування, не зникає в прірві сингулярності — загадковій космічній структурі, природу якої дотепер не змогли пояснити космологи, — а вивергається фонтаном на іншому кінці чорної діри як своєрідна «біла діра». Так, в кількох словах, можна викласти основні положення цієї теорії.

Докладніше:

17 січня 2018

Виявлення 11 нових зоряних потоків — залишків розірваних і поглинутих нашим Молочним Шляхом невеликих галактик — названо одним з головних результатів огляду неба в рамках міжнародної програми Dark Energy Survey (DES). Над виконанням програми працюють понад 400 дослідників з різних наукових установ світу, а її мета — розкрити таємницю темної енергії.

Докладніше:

11 січня 2018

Нова теорія формування Сонячної системи стверджує, що вона утворилася в оболонці навколо мертвої зорі.

З попелу однієї зорі народжується інша...

Астрономи вже давно знали: більшість елементів з періодичної системи синтезуються в ядерних печах, що світяться в нічному небі. Тоді, коли ці зорі доходять свого фінішу, вони скидають напрацьований в цих печах матеріал назовні — в цьому своєрідному насінні Космосу вже присутні ті елементи, які стануть будівельним матеріалом для формування зір нового покоління. Сонце не є винятком. Але оскільки Сонячна система, безумовно, утворилася із залишків попередніх зір, ситуація залишається актуальною темою для дискусій.

Докладніше:

10 січня 2018

Наукова група з понад 200 дослідників, очолювана Табетою Бояджан (Tabetha Boyajian) із Йєльського університету (США), зробила ще один крок до остаточного вирішення таємниці «найзагадковішої зорі Всесвіту». KIC 8462852 або «Зоря Таббі» («Tabby’s Star» — названа в честь її першовідкривача) — насправді звичайнісінька зоря. Її діаметр приблизно на 50 відсотків більший сонячного, вона лише на 1000 градусів гарячіша, ніж Сонце і лежить на відстані 1000 світлових років від нього. Однак, вчених заінтригувала специфічна поведінка зорі — зміни її яскравості спантеличували науковців: час від часу зоря сильно тьмяніла, потім поверталася до нормального блиску, а далі — ставала ще яскравішою.

Докладніше: