Останні новини
Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».
Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.
Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.
Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років
17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.
Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.
З нагоди ювілею в ГАО 15—17 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».
За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко
Інші новини
- Чорну діру середньої маси виявлено в наймасивнішому кулястому скупченні Молочного Шляху
- Молочний Шлях «менш дивний», ніж досі вважали астрономи
- Астрономи спостерігають пробудження масивної чорної діри в реальному часі
- Нове моделювання пояснює, як надмасивні чорні діри виросли так швидко
- «Габбл» переходить на новий режим спостережень, щоб далі працювати для науки
Екзопланета, яка обертається навколо червоного карлика на відстані 40 світлових років від Землі, може стати новим володарем титулу «найкраще місце для пошуків ознак життя за межами Сонячної системи». Використовуючи спектрограф (High Accuracy Radial velocity Planet Searcher, HARPS) Європейської південної обсерваторії в Ла-Сілья (Чилі), а також інші телескопи по всьому світу, міжнародна команда астрономів виявила «супер-Землю», що обертається в зоні життя навколо слабкої зорі LHS 1140. Вона трохи більша й набагато масивніша, ніж Земля і, ймовірно, зберегла значну частину своєї атмосфери. Зважаючи на те, що планета проходить перед своєю материнською зорею, обертаючись навколо неї, вона може стати найцікавішою з майбутніх цілей для атмосферних досліджень. Результати роботи науковців 20 квітня 2017 р. оприлюднить журнал Nature.
Коли астероїд в голлівудських фільмах попадає в океан, він створює руйнівні хвилі, які вщент нищать прибережні міста. Однак нові розрахунки показують, що реальні астероїди сильно відрізняються від «кіношних». Річ у тім, що падіння астероїда супроводжується звільненням величезних запасів енергії, яка в реальному житті призводить до викиду значної кількості води вгору в атмосферу, і на генерацію хвиль майже нічого не лишається.
Карликова планета Церера — найбільший об’єкт у поясі астероїдів. Починаючи з 1991 р. астрономи іноді виявляли «екзосфери» (це така тонка атмосфера, що для неї і назви гідної не підбереш!) із водяних молекул в різних регіонах Всесвіту. Водяний лід становить значну частину макіяжу Церери. Науковці вважають, що є глобальний шар товщиною до 1—2 метри під поверхнею, але астрономи не розуміли, яким чином молекулам вдається вирватися в космічний простір.
Науковці з Південно-Західного дослідного університету (Southwest Research Institute, SwRI) виявили газоподібний водень в речовині, яку викидає Енцелад — супутник Сатурна. Відкриття є ще одним доказом гідротермальної активності і підвищує ймовірність того, що в океані цього небесного тіла можуть бути умови, сприятливі для існування мікробного життя.
Загадкові темні смуги на Марсі не можуть бути однозначним свідчення наявності на планеті рідкої води. Ці довгі й вузькі утвори, відомі як рекурентні лінії схилів (recurring slope lineae — RSL), затемнюють деякі схили поблизу марсіанського екватора упродовж кількох тижнів, особливо, в теплий сезон. Їх виявили 2011 р. під час вивчення знімків, отриманих космічним апаратом «Марсіанський розвідувальний супутник» (Mars Reconnaissance Orbiter, MRO).
