Останні новини
Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.
Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.
Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.
«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».
Інші новини
- Найбільша комета хмари Оорта, розкриває свої таємниці за допомогою потужного радіотелескопа ALMA
- Вчені вперше безпосередньо виявили атмосферне розпилення на Марсі
- В Сонячній системі поповнення. Виявлено нового кандидата в карликові планети.
- Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
Космічні промені подорожують до Землі з дуже великою швидкістю із глибин Космосу і їхнє походження цікавить астрономів понад століття. Вчора (12 липня 2018 р.) міжнародна команда науковців оголосила про відстеження високоенергетичної частинки до місця її походження, що дозволило вперше розкрити джерело космічних променів.
Нове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.
Перше зображення планети, відкритої на етапі її формування в газопиловому диску навколо молодої зорі, отримано з допомогою приладу SPHERE, що працює на Дуже великому телескопі Європейської південної обсерваторії. Молода планета прокладає шлях крізь первинний диск газу та пилу навколо дуже молодої зорі PDS 70. Дані свідчать — в атмосфері планети є хмари.
Рання поверхня Марса, утворена океаном рідкої магми, дуже швидко кристалізувалася: лише через 20 мільйонів років після утворення Сонячної системи. Після цього на Червоній планеті з’явилася тверда кора з океанами води — потенційне середовище для появи життя. На Землі тверда кора виникла пізніше, приблизно через 130 мільйонів років. Нові результати про формування кори на Марсі отримали науковці Центру з вивчення формування зір і планет Природничого музею Данії й оприлюднили їх в журналі Nature.
Міжнародна група астрономів, які працювали з Космічним телескопом імені Габбла та Дуже великим телескопом Європейської південної обсерваторії, зробила найточніший на тепер тест загальної теорії відносності за межами Молочного Шляху. Сусідня галактика ESO 325-G004, як сильна гравітаційна лінза, заломлює світло галактики, розміщеної далеко за нею, і створює кільце Ейнштейна навколо свого центра. Порівнявши масу ESO 325-G004 із значенням кривизни простору навколо неї, астрономи виявили, що гравітація на цих астрономічних відстанях поводить себе так, як передбачає загальна теорія відносності. Цей результат «виводить з гри» деякі альтернативні теорії гравітації.
