Останні новини
Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри
Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».
Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.
Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.
Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років
17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.
Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.
З нагоди ювілею в ГАО 15—17 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».
За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко
Інші новини
- Чорну діру середньої маси виявлено в наймасивнішому кулястому скупченні Молочного Шляху
- Молочний Шлях «менш дивний», ніж досі вважали астрономи
- Астрономи спостерігають пробудження масивної чорної діри в реальному часі
- Нове моделювання пояснює, як надмасивні чорні діри виросли так швидко
- «Габбл» переходить на новий режим спостережень, щоб далі працювати для науки
На початку, понад 13 мільярдів років тому, Всесвіт був недиференційованим «супом» з трьох простих, одноатомних елементів. Формування зір не відбувалося ще протягом 100 мільйонів років. Але упродовж 100 000 років після Великого Вибуху з’явилася перша молекула, неймовірний «шлюб» гелію і водню, відома як іон гідриду гелію, або HeH+.
Астрономи використали Дуже велику антену (Very Large Array, VLA) імені Карла Янського Національного наукового фонду (США) для створення першого прямого зображення пилоподібної структури у вигляді пончика, що оточує надмасивну чорну діру в ядрі однієї з найяскравіших радіогалактик у Всесвіті. Наявність такої структури була теоретично передбачена майже чотири десятиліття тому, як істотної складової таких об’єктів. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal Letters.
Прилад GRAVITY, яким обладнано Дуже великий телескоп-інтерферометр (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory), дав змогу виконати перше пряме спостереження екзопланети методом оптичної інтерферометрії. Завдяки цьому в неї виявлено складну атмосферу з хмарами із заліза і силікатів, що опоясують всю планету. Метод надає унікальні можливості для вивчення параметрів багатьох відомих нині екзопланет.
Оглядаючи центр нашої галактики, орбітальна рентгенівська обсерваторія XMM-Newton Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) виявила дві велетенські «труби», що відводять лійкоподібно речовину з околиць надмасивної чорної діри Молочного Шляху до двох величезних космічних бульбашок.
Наша галактика містить мільярди зір. Хоча переважна більшість із них «прив’язана» до Галактики її силою тяжіння, астрономи знайшли кілька десятків зір, які не обертаються навколо центра Молочного Шляху, а замість цього «втікають» від нашої галактики на великих швидкостях. Ці гіпершвидкісні зорі дивували дослідників роками й ось тепер у «гру» вступив новий гравець. Це зоря LAMOST-HVS, найближча до Сонця серед гіпершвидкісних зір. Її походження суттєво відрізняється від уявлень про механізм, що змушує зорі на високих швидкостях покидати Молочний Шлях.
