Останні новини
Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.
Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.
Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.
«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».
Інші новини
- Найбільша комета хмари Оорта, розкриває свої таємниці за допомогою потужного радіотелескопа ALMA
- Вчені вперше безпосередньо виявили атмосферне розпилення на Марсі
- В Сонячній системі поповнення. Виявлено нового кандидата в карликові планети.
- Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
Астрономи з допомогою Космічного телескопа Габбла спостерігали несподіваний тонкий диск речовини, що оточує надмасивну чорну діру в центрі спіральної галактики NGC 3147, розташованої від Землі на відстані 130 мільйонів світлових років.
Зорі, як і люди, більш «неврівноважені» в молодості. Коли зорі, схожі на Сонце, досягають віку в мільярд років, всі вони, зазвичай, уповільнюють своє обертання, зрештою досягаючи приблизно того ж періоду, який ми бачимо зараз в Сонця: близько 27 діб.
Земля унікальна в Сонячній системі: вона єдина планета з твердою поверхнею, яка має багато води і великого супутника, що стабілізує її вісь. Ці дві обставини потрібні для розвитку життя на нашій планеті. Тепер планетологи з Вестфальського університету імені Вільгельма в Мюнстері (Німеччина) змогли показати, що вода потрапила на Землю під час формування Місяця приблизно 4,4 млрд років тому.
Космічний телескоп «Спітцер» (Spitzer) допоміг виявити, що деякі з ранніх галактик Всесвіту були яскравішими, ніж очікувалося. Надлишок світла є побічним продуктом галактик, що випускають неймовірно велику кількість іонізуючого випромінювання. Знахідка дає підказки про причину епохи реіонізації — великої космічної події, що перетворила головно непрозорий Всесвіт на світ сяючих зір, які ми бачимо нині.
