Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
Космічний телескоп «Спітцер» (Spitzer) допоміг виявити, що деякі з ранніх галактик Всесвіту були яскравішими, ніж очікувалося. Надлишок світла є побічним продуктом галактик, що випускають неймовірно велику кількість іонізуючого випромінювання. Знахідка дає підказки про причину епохи реіонізації — великої космічної події, що перетворила головно непрозорий Всесвіт на світ сяючих зір, які ми бачимо нині.
Через невідповідність обертання чорної діри і диска речовини довкола неї, струмені, що поширюються від чорної діри, окреслюють форму конуса в просторі. Це виявили науковці під керівництвом Джеймса Міллера-Джонса (James Miller-Jones) з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень в Австралії. Результати їхніх спостережень оприлюднив 29 квітня поточного року журнал Nature.
Відкриття тисяч планет, що обертаються навколо зір поза Сонячною системою, поставило принципово важливе для сучасної науки питання про можливість появи життя на цих планетах. Важливою умовою для існування життя на планеті є те, чи може вона утримувати атмосферу й щоб атмосфера не була повністю втрачена на початку життя планети. Нове дослідження, виконане дослідниками з Віденського університету та Інституту космічних досліджень в Ґраці, вказує на те, що молоді зорі можуть швидко знищити атмосферу потенційно придатних для життя планет. Це є суттєвою проблемою для формування життя поза Сонячною системою. Результати дослідження незабаром оприлюднить журнал Astronomy & Astrophysics Letters.
На початку, понад 13 мільярдів років тому, Всесвіт був недиференційованим «супом» з трьох простих, одноатомних елементів. Формування зір не відбувалося ще протягом 100 мільйонів років. Але упродовж 100 000 років після Великого Вибуху з’явилася перша молекула, неймовірний «шлюб» гелію і водню, відома як іон гідриду гелію, або HeH+.
Астрономи використали Дуже велику антену (Very Large Array, VLA) імені Карла Янського Національного наукового фонду (США) для створення першого прямого зображення пилоподібної структури у вигляді пончика, що оточує надмасивну чорну діру в ядрі однієї з найяскравіших радіогалактик у Всесвіті. Наявність такої структури була теоретично передбачена майже чотири десятиліття тому, як істотної складової таких об’єктів. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal Letters.
