Останні новини
Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.
Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.
Інші новини
- Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
- Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю
- Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
- Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні
- В одній з найвіддаленіших відомих галактик виявлено кисень
Науковці знайшли докази гігантського спалаху, який поширився так далеко за межі Галактики, що прояв його впливу видно за 200 000 світлових років від неї.
Канадсько-американський космолог Джеймс Пібліс (James Peebles) та швейцарські астрономи Мішель Майор (Michel Mayor) і Дідьє Кело (Didier Queloz) 8 жовтня поточного року отримали Нобелівську премію з фізики за дослідження, що розширюють наше розуміння місця людства у Всесвіті.
Астрономи, які працюють з Дуже великим телескопом Європейської південної обсерваторії, вперше помітили проходження швидкого радіосплеску крізь гало галактики. Він тривав менше мілісекунди й пройшов майже без змін. Це дає змогу припустити, що гало має дивно низьку щільність і слабке магнітне поле. Нову методику, використану під час цих спостережень, можна застосувати для дослідження гало інших галактик, які досі спостерігати важко.
Група науковців, яку очолював Ґал Сарід (Gal Sarid) з університету Центральної Флориди, оприлюднила в Astrophysical Journal Letters результати дослідження, що вказують на існування орбітального «шлюзу», через який проходить багато комет, перш ніж вони наблизяться до Сонця. Шлюз було виявлено під час комп’ютерного моделювання кентаврів, малих крижаних тіл, що подорожують по хаотичних орбітах між Юпітером та Нептуном. Дослідники моделювали еволюцію тіл за орбітою Нептуна, в регіоні планет-гігантів та всередині орбіти Юпітера. Ці крижані тіла вважають майже незайманими залишками матеріалу, що залишився від часу народження Сонячної системи.
Космічний рентгенівський телескоп XMM-Newton, найпотужніша рентгенівська обсерваторія Європейського космічного агентства, зареєстрував загадкові спалахи від активної чорної діри в ядрі галактики GSN 069, що лежить від Землі на відстані приблизно 250 мільйонів світлових років. До цього такі спалахи ніхто не спостерігав. 24 грудня 2018 р. було помічено, що яскравість джерела раптово стає в 100 разів вищою, ніж звичайний рівень, а потім протягом однієї години повертається до нормального стану та знову зростає через дев’ять годин.
